узнай о наследстве

Як оподатковується спадщина

Як оподатковується спадщина

Оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав, залежить від виду об’єкта успадкування, родинних стосунків спадкоємця із спадкодавцем, громадянства тощо.

Оглавление:

Так, за нульовою ставкою оподатковується вартість власності, що успадковується членами сім’ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення. У такому випадку податкова декларація про майновий стан і доходи до контролюючого органу за місцем реєстрації не подається. Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені, а другого ступеня споріднення — її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Вартість будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім’ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення, оподатковується за ставкою 5 %, а вартість спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента, та будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента, — за ставкою 18 %. Також спадкоємцям необхідно сплатити військовий збір у розмірі 1,5 % від об’єкта оподаткування. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається у податковій декларації про майновий стан і доходи до 1 травня року, що настає за звітним, та до 1 серпня цього самого року сплачується сума податкового зобов’язання, зазначена у поданій декларації.

Фізичні особи — платники податку, які одержали дохід у вигляді об’єктів спадщини та сплатили податок на доходи фізичних осіб та військовий збір до їх нотаріального оформлення, не включають вартість такої спадщини до складу загального річного оподатковуваного доходу та не подають податкову декларацію про майновий стан і доходи.

Источник: http://www.visnuk.com.ua/uk/news/yak-opodatkovuyetsya-spadschina

Як оподатковується спадщина

Оподаткування доходу, отриманого платником податку, зокрема внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав, регламентується ст. 174 розділу IV Податкового кодексу України (далі – ПКУ).Підпунктом 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 ПКУ визначено, що вартість власності, яка успадковується членами сім’ї першого ступеня споріднення, оподатковується за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб.Вартість будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ, тобто 5 відсотків.

Нагадаємо, що членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені.Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.Крім того, відповідно до п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ платниками військового збору є особи, зокрема фізична особа — резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.Згідно з п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ.

Так, п. 163.1 ст. 163 ПКУ передбачено, що об’єктом оподаткування резидента є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.До складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом ІV ПКУ.Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ.

Відповідно до п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ ставка збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування.Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації про майновий стан і доходи.Отже, фізичні особи — резиденти, які отримують спадщину від фізичної особи — резидента, але не відносяться до членів сім’ї першого ступеня споріднення, сплачують податок на доходи фізичних осіб за ставкою 5 відсотків та військовий збір за ставкою 1,5 відсотків вартості будь-якого об’єкта спадщини.

Источник: http://novadoba.com.ua/34051-yak-opodatkovuyetsya-spadschyna.html

Оподаткування спадщини та подарунків згідно Податкового кодексу

Внутрішній аудитор. Консультант з питань податкового та бухгалтерського обліку. Буду радий вашим питанням у коментарях до моїх статей.

Коли фізична особа отримує спадщину, постає питання: а скільки вона винна державі? Якщо фізична особа відповідає певним критеріям, сплачувати до бюджету частку від вартості спадщини не доведеться. Проте, якщо вона цим критеріям не відповідає, їй доведеться сплатити до державної скарбниці певний відсоток. Про те, коли, як і в яких випадках необхідно сплачувати податок на доходи фізичних осіб від вартості об’єкта спадщини поговоримо у цьому пості.

Одразу слід зазначити, що мова у статті піде не лише про спадщину. Вартість отриманих подарунків оподатковується так само. Тому, надалі, якщо я пишу спадщина, то також маю на увазі подарунок, та навпаки, якщо пишу подарунок, то також маю на увазі спадщину.

Спадщина розділяється на такі види:

  • нерухоме майно;
  • рухоме майно;
  • комерційна власність (цінні папери, інтелектуальна власність, власність на об’єкт бізнесу);
  • сума страхового відшкодування за договорами страхування;
  • готівка або кошти на рахунках.

За якими ставками оподатковується спадщина та подарунки?

Для оподаткування спадщини можуть застосовуватися три ставки податку на доходи фізичних осіб: нульова ставка, ставка п’ять відсотків, а також п’ятнадцять або сімнадцять відсотків.

Нульова ставка

Коли отримуєш спадщину, звичайно, хочеш, щоб вона оподатковувалася за нульовою ставкою, тобто, щоб у бюджет нічого не треба було платити. Проте, якщо платник податку на доходи фізичних осіб не підходить до нижче перерахованих категорій, то він не зможе скористатися нульовою ставкою. Отже право на застосування нульової ставки мають:

  • члени сім’ї першого ступеня споріднення, які успадковують будь яку власність (окрім випадків, коли або спадкоємець або спадкодавець є нерезидентом);

Визначення поняття «члени сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення» наведено у підпункті 14.1.263 пункту 14.1 статті Податкового кодексу України. А саме, членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

  • особа інвалід І групи або особа, яка має статус дитини сироти або, дитини позбавленої батьківського піклування, якщо успадковується нерухоме майно, рухоме майно, сума страхового відшкодування.
  • дитина інвалід, яка успадковує нерухоме або рухоме майно.
  • будь яка особа, яка успадковує грошові заощадження або цінні папери часів СРСР.

Ставка п’ять відсотків

Ставка п’ять відсотків застосовується для будь якого майна для спадкоємців, що не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення. Тобто, всі члени сім’ї, які не є батьками, чоловіком або дружиною чи дітьми (в тому числі всиновленими), при отриманні спадщини мають сплатити до державної скарбниці п’ять відсотків податку на доходи фізичних осіб.

Ставка п’ятнадцять або сімнадцять відсотків

Ставка п’ятнадцять або сімнадцять відсотків застосовується для спадкоємця резидента, який отримує спадщину від спадкодавця нерезидента, а також для спадкоємця нерезидента, який отримує спадщину від спадкодавця резидента.

У разі, якщо вартість об’єкту спадщини не перевищує суму десяти розмірів мінімальних заробітних плат, встановлених на перше січня поточного року, то застосовується ставка 15 відсотків. Все що більше цієї суми оподатковується за ставкою 17 відсотків.

Наприклад : вартість об’єкту спадщини складає,00 грн. Розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2011 року складає 941,00 грн. Десять мінімальних заробітних плат – 9 410,00 грн. Спадщина оподатковується наступним чином. 9 410,00 * 15% = 1 411,5 грн.,00 – 9 410,00 =,00 * 17% = 1 800,3 грн.

Отже, якщо нерезидент отримує спадщину від резидента, або резидент отримує спадщину від нерезидента, вартість якої складає,00 грн., він повинен заплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб в розмірі 1 411,5 + 1 800,3 = 3 211,8 грн.

Хто повинен перераховувати податок на доходи фізичних осіб від спадщини або подарунків до бюджету?

Податок на доходи фізичних осіб від спадщини перераховує до бюджету спадкоємець, який отримав спадщину. Суму вартості спадщини спадкоємець повинен включити до податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб за результатами календарного року. Звісно, якщо вартість спадщини оподатковується за нульовою ставкою, то нічого включати у річну декларацію з ПДФО не потрібно.

Спадкоємці нерезиденти сплачують ПДФО до бюджету до нотаріального оформлення спадщини. Нотаріус, перш ніж оформляти свідоцтво про право на спадщину обов’язково попросить документ, що підтверджує сплату податку на доходи фізичних осіб до бюджету. Якщо успадковано право на банківський вклад, податок на доходи перераховує банк, тобто він є податковим агентом> спадкоємця. У разі успадкування права на отримання страхових виплат, податковим агентом є страхувальник – фінансова установа.

Як податкова служба дізнається про отримання спадщини або подарунку?

Нотаріус, який оформлює документи на спадщину, надає державній податковій службі інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування в порядку, встановленого для податкового розрахунку за формою 1дф.

Для спадкоємця нерезидента нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину тільки за наявності документа про сплату податку до бюджету. Отже, фактично, ухилитися від сплати податку на доходи фізичних осіб після прийняття спадщини неможливо.

Відображення отриманої спадщини у щорічній декларації з податку на доходи фізичних осіб

Суму вартості спадщини, спадкоємець повинен включити до складу щорічної декларації про майновий стан та доходи. Вартість спадщини відображається у таблиці 1.2 Розділу 1 декларації. У першій колонці звіту відображається прізвище ім’я по батькові фізичної особи, від якої отримано спадщину чи подарунок та реквізити документу, на підставі якого отримано спадщину чи подарунок (договір дарування або свідоцтво про право на спадщину). У третій колонці відображається сума вартості спадщини. У четвертій — сума утриманого податку на доходи фізичних осіб.

Источник: http://byhgalter.com/opodatkuvannya-spadshhini-ta-podarunkiv/

Як оподатковується спадщина?

Дочка (21 рік) отримала у спадщину від мого батька (діда) будинок. Поясніть, як оподатковується така спадщина?Володимир Р., м. Луцьк

Питання оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав, регулюється статтею 13 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”. Об’єкти спадщини оподатковуються:– при отриманні спадщини спадкоємцями, що є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення, – за нульовою ставкою податку до будь-якого об’єкта спадщини; – при отриманні спадщини спадкоємцями, що не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення, – за ставкою 5 відсотків до будь-якого об’єкта спадщини; – при отриманні спадщини будь-яким спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента – за ставкою податку 15 відсотків до будь-якого об’єкта спадщини. Слід звернути увагу, що для цілей зазначеного Закону членами сім’ї фізичної особи є її дружина або чоловік, діти як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка (у тому числі усиновлені), батьки, баба або дід як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, брати чи сестри як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, онуки як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, інші утриманці такої фізичної особи або її опікуни, визнані такими згідно із законом. Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.Таким чином, при отриманні спадщини від діда Ваша донька має сплатити податок за ставкою 5 відсотків від вартості будинку.

Источник: http://archive.visnyk.lutsk.ua/2008/09/18/7273/

Як оподатковується спадщина?

Онук від дідуся отримав у спадщину квартиру — як бути з оподаткуванням?

Онук від дідуся отримав у спадщину квартиру — як бути з оподаткуванням? Податковим кодексом України, зокрема статтею 174 врегульовано оподаткування отриманих громадянами у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав. А саме підпунктом 174.2.2 цієї статті визначено ставки, за якими оподатковується будь–який об’єкт спадщини, яку отримали фізичні особи, котрі не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення.

Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

Таким чином, якщо дідусь подарує онуку, наприклад, квартиру, то цей дохід доведеться оподаткувати за ставкою 5% від вартості отриманого дарунку.

Разом з тим, фахівці Міндоходів зазначають, що відповідно до Податкового кодексу України особами, які відповідають за сплату податку до бюджету, є спадкоємці, що отримали спадщину. Також громадяни, що отримали дохід у вигляді вартості успадкованого майна у межах, що підлягає оподаткуванню, повинні зазначити його в податковій декларації. Така декларація подається до органу доходів і зборів за місцем проживання фізичної особи до 1 травня року, наступного за звітним.

Головне управління Міндоходів у Закарпатській області

Источник: http://goloskarpat.info/business/yak-opodatkovuyetsya-spadshchina/

Як оподатковується спадщина у вигляді земельної ділянки

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації надала роз’яснення, яке стосується оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором доходу у вигляді вартості успадкованого майна, і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням норм Податкового кодексу України, які діяли у 2016 році.

Оподаткування доходу, який отримано платником податків в результаті прийняття ним у спадщину коштів та майна, регулюється нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс ).

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, визначено Законом України від 05 червня 2003 року № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі – Закон № 899).

Відповідно до статті 2 Закону № 899 основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є, зокрема, свідоцтво про право на спадщину.

Статтею 1 Закону № 899 визначено осіб, які мають право на земельну частку (пай), зокрема, громадяни — спадкоємці права на земельну частку (пай), засвідченого сертифікатом.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з пунктом 163.1 статті 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого майна у межах, що оподатковується згідно з розділом IV Кодексу (підпункт 164.2.10 пункту 164.2 статті 164 Кодексу).

Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав, визначено статтею 174 Кодексу.

Відповідно до підпункту «в» пункту 174.1 статті 174 Кодексу об’єктом спадщини платника податку є, зокрема, об’єкт комерційної власності, а саме майнові права.

Згідно з підпунктом 174.2.2 пункту 174.2 статті 174 Кодексу вартість будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподатковується за ставкою 5 %, встановленою пунктом 167.2 статті 167 Кодексу.

Слід зазначити, що з урахуванням норм статей 5 та 13 Закону України «Про оцінку земель» з метою оподаткування вартості земельної ділянки як об’єкта спадщини застосовується оціночна вартість, яка визначається за допомогою експертної грошової оцінки земельної ділянки [1] .

Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення (підпункт 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, має бути зазначено в річній податковій декларації, крім спадкоємців — резидентів, які сплатили податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини (пункт 174.3 статті 174 Кодексу).

Крім того, згідно з підпунктом 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу дохід, визначений статтею 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором.

Ставка військового збору становить 1,5 % об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Беручи до уваги викладене, ДФС робить висновок, що дохід у вигляді вартості успадкованого майнового права (права на земельну частку (пай), отриманий платником податку (спадкоємцем), який не є членом сім’ї спадкоємця першого ступеня споріднення у 2016 році, оподатковувався податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах.

[1] Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об’єкта оцінки. Вона проводиться при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених Законом № 1378, а також іншими законами.

Источник: http://taxlink.ua/ua/news/jak-opodatkovutsja-spadshhina-u-vigljadi-zemelnoi-diljanki.htm

Спадщина: особливості оподаткування

Ставки ПДФО та ВЗ, за якими оподатковується вартість об’єкта спадщини, залежать від ступеня споріднення спадкоємця зі спадкодавцем, їх резидентського статусу, об’єкта спадщини та належності спадкоємця окремій, визначеній ПКУ, категорії громадян (фізична особа, яка є інвалідом І групи; дитина-сирота; дитина, позбавлена батьківського піклування; дитина-інвалід). Розглянемо, як оподатковується вартість об’єкта спадщини, а також надамо відповіді на актуальні запитання.

АКЦЕНТИ Спадщина від спадкодавця (чоловіка/жінки), з яким спадкоємець (чоловік/жінка) перебував у цивільному шлюбі, оподатковується ПДФО (5 %) та ВЗ (1,5 %). За нульовою ставкою ПДФО та ВЗ оподатковується дохід, отриманий спадкоємцем, який має інвалідність І групи, в результаті прийняття ним спадщини незалежно від ступеня споріднення зі спадкодавцем. У разі отримання спадщини від нерезидента фізична особа — спадкоємець подає податкову декларацію та самостійно сплачує податки. Дохід, отриманий нерезидентом від продажу не частіше одного разу на рік успадкованої квартири незалежно від терміну перебування її у власності, не оподатковується. Спадкоємець-нерезидент зобов’язаний сплатити ПДФО до нотаріального оформлення об’єктів спадщини.

Порядок оподаткування

Дохід, отриманий фізичною особою у вигляді вартості успадкованого майна у межах, визначених розділом IV ПКУ, оподатковується ПДФО та ВЗ.

Ставки ПДФО та ВЗ наведено у табл. 1.

Вартість власності, що успадковується членами сім’ї спадкодавця першого (його батьки, його чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені) та другого (його рідні брати та сестри, його баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки) ступенів споріднення

Вартість власності, зазначеної в підпунктах «а», «б», «ґ» п. 174.1 ст. 174 ПКУ (табл. 2), що успадковується особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти, або дитини, позбавленої батьківського піклування, та вартість власності, зазначеної в підпунктах «а», «б» цього пункту, що успадковується дитиною-інвалідом

Грошові заощадження, поміщені до 02.01.92 р. в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери (облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 р., облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 р., державні казначейські зобов’язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР) та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992 — 1994 рр., погашення яких не відбулося, що успадковуються будь-яким спадкоємцем

Вартість будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім’ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення (у передбаченому ПКУ понятті)

Вартість будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента, та для будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента

Об’єкти спадщини, які оподатковуються за нульовою ставкою ПДФО та ВЗ, успадковані окремою категорією спадкоємців (фізичними особами — резидентами) незалежно від ступеня їх споріднення із спадкодавцем-резидентом, наведено у табл. 2.

Об’єкт нерухомості (пп. «а» п. 174.1 ст. 174 ПКУ)

Фізична особа, яка є інвалідом І групи

Дитина, позбавлена батьківського піклування

Об’єкт рухомого майна, зокрема: предмет антикваріату або витвір мистецтва; природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння; будь-який транспортний засіб та приладдя до нього; інші види рухомого майна (пп. «б» п. 174.1 ст. 174 ПКУ)

Фізична особа, яка є інвалідом І групи

Дитина, позбавлена батьківського піклування

Готівка або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банківських і небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю (пп. «ґ» п. 174.1 ст. 174 ПКУ)

Фізична особа, яка є інвалідом І групи

Дитина, позбавлена батьківського піклування

У разі спадкування будь-яких об’єктів спадщини, які оподатковуються за нульовою ставкою, оціночна вартість таких об’єктів з метою оподаткування не визначається. В інших випадках отримання доходів у вигляді об’єктів спадщини об’єктом оподаткування є оціночна вартість таких об’єктів спадщини, визначена за законом (абзац другий п. 174.8 ст. 174 ПКУ).

Вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, отриманих у спадщину, які підлягають оподаткуванню за нормами цієї статті, визначається у порядку, встановленому абзацом третім п. 173.1 ст. 173 цього Кодексу, тобто виходячи із ціни, наведеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості.

ПДФО та ВЗ у разі спадкування сплачуються:

  • спадкоємцем-нерезидентом — за місцем видачі свідоцтва про право на спадщину;
  • спадкоємцем-резидентом — за своєю податковою адресою.

У разі сплати ПДФО та ВЗ після оформлення об’єкта спадщини спадкоємець-резидент зобов’язаний подати до контролюючого органу за місцем своєї податкової адреси до 1 травня року, що настає за звітним, податкову декларацію про майновий стан і доходи та самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити задекларовану суму податкового зобов’язання.

Відповіді на актуальні запитання

Успадкування земельної ділянки

Жінка проживала з чоловіком однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Після його смерті нею у судовому порядку встановлено факт проживання однією сім’єю з померлим. Під час нотаріального оформлення спадщини (земельної ділянки) виникає питання необхідності сплати ПДФО та ВЗ. За якими ставками в такому разі?

Порядок оподаткування доходу, отриманого фізичною особою в результаті прийняття нею у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав, регламентується ст. 174 ПКУ.

Враховуючи положення п. 174.2 цієї статті, об’єкти спадщини, що успадковуються фізичними особами — резидентами — членами сім’ї спадкодавця-резидента першого та другого ступенів споріднення, оподатковуються за нульовою ставкою ПДФО, а об’єкти спадщини, що успадковуються фізичними особами — резидентами, які не є членами сім’ї спадкодавця-резидента першого та другого ступенів споріднення, оподатковуються ПДФО за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ.

Крім того, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради про завершення реформи Збройних Сил України, дохід у вигляді вартості успадкованого майна у межах, що оподатковується з урахуванням положень розділу IV ПКУ, є об’єктом оподаткування ВЗ за ставкою, визначеною пп. 1.3 п. 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ цього Кодексу (1,5 %).

Особами, відповідальними за сплату (перерахування) ПДФО та ВЗ до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV ПКУ вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім’ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки (пп. 14.1.263 ст. 14 Кодексу).

При цьому, як зазначено у ст. 21 СКУ, проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (п. 1 ст. 21 цього Кодексу).

Крім того, спадкове право, яке врегульовано книгою шостою ЦКУ, визначає окремі права як для подружжя, так і для осіб, які проживали однією сім’єю, зокрема при укладанні заповіту та черговості спадкування за законом.

Отже, об’єкти спадщини, що успадковуються спадкоємцем-резидентом (жінкою/чоловіком) від спадкодавця-резидента (чоловіка/жінки), стосовно яких рішенням суду встановлено факт проживання однією сім’єю без шлюбу, оподатковуються ПДФО за ставкою 5 % та ВЗ за ставкою 1,5 %.

Спадкоємець — особа з інвалідністю

Чоловіком за заповітом від жінки, з якою він проживав без реєстрації шлюбу, успадковано дві земельні ділянки та легковий автомобіль. Спадкоємець є інвалідом І групи. Чи потрібно сплачувати ПДФО та ВЗ?

ПКУ визначено коло спадкоємців, які незалежно від ступеня їх споріднення зі спадкодавцем-резидентом успадковують отримане рухоме та нерухоме майно за нульовою ставкою ПДФО та ВЗ, а саме: це фізична особа, яка є інвалідом І групи; дитина-сирота; дитина, позбавлена батьківського піклування; дитина-інвалід.

Таким чином, дохід, отриманий спадкоємцем, який має інвалідність І групи, в результаті прийняття ним у спадщину земельних ділянок та легкового автомобіля незалежно від ступеня споріднення зі спадкодавцем оподатковується ПДФО та ВЗ за нульовою ставкою.

Спадщина з-за кордону

Фізичною особою — резидентом України отримано спадщину (кошти на рахунку, відкритому в іноземному банку) від тітки, яка останні 10 років постійно мешкала за кордоном. Чи потрібно та як саме задекларувати отриманий дохід?

Платниками ПДФО є, зокрема, фізичні особи — резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (пп. 162.1.1 ст. 162 ПКУ).

Іноземні доходи — це доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України, які є об’єктом оподаткування фізичної особи — резидента (пп. 163.1.3 ст. 163 цього Кодексу).

З контексту пп. 14.1.55 ст. 14 Кодексу вбачається, що дохід, отриманий з джерел за межами України, — це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, зокрема доходи у вигляді спадщини.

Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Нацбанку, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (п. 164.4 ст. 164 ПКУ).

Порядок оподаткування іноземних доходів передбачено п. 170.11 ст. 170 Кодексу, пп. 170.11.1 якого визначено: у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку — отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується ПДФО за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ (18 %).

Крім того, іноземні доходи є об’єктом оподаткування ВЗ (пп. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу), ставка якого становить 1,5 % об’єкта оподаткування.

Водночас слід враховувати: якщо за нормами міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою, платник може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації (пп. 170.11.2 ст. 170 ПКУ).

Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Така довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України (п. 13.5 ст. 13 Кодексу).

Слід зазначити, що документи, видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України (ст. 13 Закону № 2709).

Як передбачено пп. 168.2.1 ст. 168 ПКУ, платник податку, що отримує, зокрема, іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року.

Отже, дохід, отриманий фізичною особою — резидентом з джерел за межами України, зокрема у вигляді спадщини, у розумінні ПКУ є іноземним доходом. У разі отримання такого доходу в іноземній валюті його сума перераховується у гривні за валютним курсом Нацбанку, що діє на момент отримання, і включається такою особою до загального річного оподатковуваного доходу. При цьому фізична особа — резидент зобов’язана у визначені ПКУ терміни подати податкову декларацію та самостійно сплатити (з урахуванням встановленого цим Кодексом порядку) ПДФО і ВЗ.

Спадщина від резидента нерезиденту

Спадкоємець не є громадянином України, постійно мешкає та працює за її ме­жами, отримав у спадщину від рідного батька — громадянина України квартиру та земельну ділянку. Чи потрібно спадкоємцю сплачувати податки та які? Якщо після отримання свідоцтва про право на спадщину спадкоємцем буде продано квартиру, чи оподатковується отриманий дохід та яким чином?

Статус резидента України є вирішальним для порядку оподаткування подібних доходів, що отримуються фізичною особою як на території України, так і за її межами.

Поняття «резидент» та умови набуття фізичною особою статусу резидента України визначено пп. 14.1.213 ст. 14 ПКУ.

Резидентами вважаються, зокрема, особи, які мають місце проживання в Україні.

Нерезиденти — це, зокрема, фізичні особи, які не є резидентами України (пп. 14.1.122 ст. 14 ПКУ). Тобто фізична особа, яка не відповідає умовам, визначеним у пп. «в» пп. 14.1.213 ПКУ, не є резидентом України.

Отже, незважаючи на родинні зв’язки зі спадкодавцем син-спадкоємець, який є громадянином іноземної держави та має більш тісні особисті чи економічні зв’язки за межами України, місце проживання якого знаходиться в іноземній державі, постійно там мешкає і працює, для цілей оподаткування вважається нерезидентом України.

Як наведено у пп. 174.2.3 ст. 174 ПКУ, для будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується, зокрема, спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента, застосовується ставка ПДФО, визначена п. 167.1 ст. 167 Кодексу (18 %).

Крім того, дохід у вигляді вартості успадкованого майна є об’єктом оподаткування ВЗ за ставкою 1,5 %.

Отже, дохід, отриманий спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента незалежно від ступеня їх споріднення, оподатковується ПДФО за ставкою 18 % та ВЗ за ставкою 1,5 %.

При цьому спадкоємець-нерезидент зобо­в’язаний сплатити ПДФО та ВЗ до нотаріального оформлення об’єктів спадщини або до її оформлення в сільських населених пунктах уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Порядок оподаткування ПДФО операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна регламентовано ст. 172 ПКУ. Тому дохід від операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомості, що здійснюються фізичними особами — нерезидентами, оподатковується в порядку, встановленому для резидентів, за ставкою, визначеною у п. 167.1 ст. 167 Кодексу (18 %).

Але як передбачено п. 172.1 ст. 172 ПКУ, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 ЗКУ залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

При цьому умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не поширюється на майно, отримане платником у спадщину.

Таким чином, дохід, отриманий фізичною особою — нерезидентом від продажу (обміну) не частіше одного разу на рік об’єктів нерухомого майна, зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, зокрема квартири, отриманої ним у спадщину незалежно від терміну її перебування у власності, не оподатковується.

Сплата податку після оформлення спадщини

Чи може спадкоємець — нерезидент сплатити ПДФО після нотаріального оформлення спадщини?

Пунктом 174.4 ст. 174 ПКУ встановлено, що нотаріус або в сільських населених пунктах — уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування видає спадкоємцю-нерезиденту свідоцтво про право на спадщину за наявності документа про сплату таким спадкоємцем ПДФО з вартості об’єкта спадщини.

Крім того, в п. 174.3 цієї статті зазначено, що спадкоємці-нерезиденти зобов’я­зані сплатити ПДФО до нотаріального оформлення об’єктів спадщини або в сільських населених пунктах — до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Отже, враховуючи положення ПКУ, спадкоємець-нерезидент зобов’язаний сплатити ПДФО до нотаріального оформлення об’єктів спадщини або до її оформлення в сільських населених пунктах уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Крім того, отриманий спадкоємцем-нерезидентом дохід у вигляді спадщини є об’єктом оподаткування ВЗ, ставка якого становить 1,5 %.

ПДФО та ВЗ у разі спадкування сплачуються спадкоємцем-нерезидентом за місцем видачі свідоцтва про право на спадщину.

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

ЗКУ — Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III.

СКУ — Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. № 2947-III.

ПКУ — Податковий кодекс України вiд 02.12.2010 р. № 2755-VI.

ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

Закон № 2709 — Закон України від 23.06.2005 р. № 2709-IV «Про міжнародне приватне право»

Источник: http://buhgalter911.com/uk/news/news.html

Податки, які необхідно сплачуються при отриманні спадщини та подарунку

Оподаткування подарунків

Відповідно до Податкового кодексу кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими для оподаткування спадщини.

Оподаткування спадщини

Правові аспекти спадкового права регулюються главами 84 — 90 Цивільного кодексу.

Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Поняття заповіту

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Він складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання і підписується заповідачем.

Слід зауважити, що якщо фізична особа у зв’язку із хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Спадкування за законом

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, установлених ст. 1259 Цивільного кодексу, а саме: де черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінено нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Такий договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині.

Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, то місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Згідно зі ст. 1222 Цивільного кодексу спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин, а саме: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Не включаються до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема:

· особисті немайнові права;

· право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

· право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

· права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

· права та обов’язки особи як кредитора або боржника.

Відповідно до ст. 1235 Цивільного кодексу заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі така особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. Чинність заповіту стосовно осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

У разі смерті особи, позбавленої права на спадкування, до смерті заповідача позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. Діти (внуки) цієї особи мають право на спадкування на загальних підставах.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 — 1265 Цивільного кодексу, якими встановлено черговість спадкоємців за законом, а саме:

· у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, та батьки;

· у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;

· у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця;

· у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини;

· у п’яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. Також у п’яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п’ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1296 Цивільного кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із зазначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Примітка. Коли є кілька спадкоємців, у тому числі спадкоємців за законом, за заповітом або тих, які мають право на обов’язкову частку в спадщині, державне мито обчислюється з тієї частки спадщини, що належить кожному спадкоємцю. За наявності неповнолітніх спадкоємців на момент відкриття спадщини (у тому числі й тих, які не є дітьми спадкодавця) державне мито справляється тільки з повнолітніх спадкоємців у сумі, що відповідає їх частці в спадщині. При досягненні повноліття неповнолітніми громадянами на час отримання свідоцтва про право на спадщину державне мито не справляється.

Для правильного визначення суми державного мита необхідно в документах про право на спадщину зазначити вік спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно та зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім’я кожного з них із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (статті 1297 — 1299 Цивільного кодексу).

Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво, а також коло осіб, які мають право на обов’язкову частку в спадщині.

При видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Спадкоємці за законом, які позбавлені можливості подати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання до спадкоємства, можуть бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин із спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на спадщину (статті 68 та 69 Закону про нотаріат).

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Спадкування права на земельну ділянку

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, необхідною для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначено заповітом.

Спадкування частки у праві спільної сумісної власності

Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Суб’єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Відповідно до п. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Слід зазначити, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 Цивільного кодексу.

Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника й органу опіки та піклування. Неповнолітня особа віком від 14 до 18 років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника й органу опіки та піклування. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Оподаткування спадщини і подарунків

Цивільний кодекс регулює, зокрема, загальні положення про успадкування та оформлення права на спадщину, а порядок оподаткування об’єктів спадщини, одержаних платником податку з 1 січня 2011 р., регламентується ст. 174 Податкового кодексу.

Оподаткування доходів, отриманих платниками податку — фізичними особами внаслідок прийняття у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав, було запроваджено Законом про ПДФО починаючи з 01.01.2005 р.

На сьогодні оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав, залежить від того, який саме вид об’єкта успадковано, та від родинних стосунків спадкоємця із спадкодавцем.

Саме з метою визначення об’єкта оподаткування спадщина платника податку поділяється таким чином.

Об’єкти нерухомого майна.

З метою оподаткування до нерухомого майна (нерухомості) належать об’єкти майна, які розташовуються на землі й не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля.

Нерухомість, відмінна від землі, поділяється на:

· будівлі (приміщення, пристосовані для постійного або тимчасового перебування в них людей, а також об’єкти власності, функціонально пов’язані з такими приміщеннями).

Будівлі поділяються на будинки (включаючи готелі, мотелі, кемпінги та інші подібні об’єкти туристичної інфраструктури), квартири, кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах, індивідуальні гаражі або місця на гаражних стоянках чи в гаражних кооперативах, дачні будинки та інші об’єкти дачної (садової) інфраструктури;

· споруди, а саме об’єкти нерухомості, відмінні від будівель.

При цьому слід зазначити, що до вартості нерухомості у вигляді землі включається також вартість будь-яких її капітальних поліпшень, у тому числі її планування, іригації, осушення.

Об’єкти рухомого майна, зокрема:

· предмет антикваріату або витвір мистецтва;

· природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння;

· будь-який транспортний засіб та приладдя до нього;

· інші види рухомого майна.

Об’єкти комерційної власності, а саме:

· цінний папір (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката);

· власність на об’єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс;

· інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею;

· майнові та немайнові права.

Суми страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, а також сума, що зберігається, відповідно, на пенсійному депозитному рахунку, накопичувальному пенсійному рахунку, індивідуальному пенсійному рахунку спадкодавця — учасника накопичувальної системи пенсійного забезпечення.

Кошти, а саме:

· кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах;

· депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати;

· сертифікати фонду операцій з нерухомістю.

Розмір ставки, що застосовується до відповідного об’єкта спадщини, залежить від родинних стосунків членів сім’ї фізичної особи і спадкодавця.

Членами сім’ї фізичної особи є:

· її дружина або чоловік;

· діти як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка;

· брати чи сестри як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка;

· онуки як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка;

· інші утриманці такої фізичної особи або її опікуни, визнані такими згідно із законом.

Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення є:

· її чоловік або дружина;

· діти (у тому числі усиновлені).

Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

Об’єкти спадщини підлягають оподаткуванню за такими ставками податку:

за нульовою ставкою:

· при отриманні будь-якого об’єкта спадщини спадкоємцями, які є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення;

· при отриманні спадщини у вигляді рухомого та нерухомого майна, коштів особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;

· при отриманні спадщини у вигляді рухомого та нерухомого майна дитиною-інвалідом;

· грошові заощадження, поміщені до 02.01.92 р. в установи Ощадбанку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери (облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 р., облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 р., державні казначейські зобов’язання СРСР, сертифікати Ощадбанку СРСР) та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадбанку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992 — 1994 рр., погашення яких не відбулося, що успадковуються будь-яким спадкоємцем.

Слід зазначити, що оподаткування за нульовою ставкою зазначених грошових заощаджень запроваджено з 01.01.2011 р. у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу;

· за ставкою 5%:

при отриманні будь-якого об’єкта спадщини спадкоємцями, які не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення;

· за ставками 15 або 17% (залежно від розміру отриманого доходу):

при отриманні будь-якого об’єкта спадщини будь-яким спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента та при отриманні будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента.

У разі успадкування інвестиційних активів, до яких згідно з пп. 170.2.7 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу належать пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, слід врахувати, що інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита та податку на доходи фізичних осіб, сплачених у зв’язку з таким даруванням чи успадкуванням.

Відповідно до положень Податкового кодексу особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, включається спадкоємцями до складу загального річного доходу платника податку і зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов’язані сплатити податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб.

Слід зазначити, що норму про звільнення від подання податкової декларації спадкоємцями, які отримали у спадщину об’єкти, що оподатковується за нульовою ставкою, внесено до Податкового кодексу Законом № 3609.

Таким чином, у разі отримання спадщини спадкоємець зобов’язаний до 1 травня року, наступного за роком отримання спадщини, подати податкову декларацію до органу ДПС за місцем своєї податкової адреси як платника податку, тобто за місцем реєстрації (згідно з паспортом) або місцем переважного проживання громадянина, та сплатити податок до бюджету, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов’язані сплатити податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини.

Нотаріус щокварталу подає до органу ДПС за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування в порядку, встановленому розділом ІV Податкового кодексу для податкового розрахунку.

Нотаріус видає спадкоємцю-нерезиденту свідоцтво про право на спадщину за наявності документа про сплату таким спадкоємцем податку з вартості об’єкта спадщини.

Зазначена інформація відображається нотаріусами в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ).

Інформація про видачу свідоцтва про право на спадщину (посвідчений договір дарування) відображається нотаріусом за такими ознаками:

· за ознакою «113» — про отримання будь-якого об’єкта спадщини (подарунка) членами сім’ї першого ступеня споріднення;

· за ознакою «114» — про отримання будь-якого об’єкта спадщини (подарунка) не членами сім’ї першого ступеня споріднення;

· за ознакою «115» — про отримання будь-якого об’єкта спадщини (подарунка) від нерезидента або отриманий нерезидентом;

· за ознакою «116» — про отримання спадщини (подарунка) у вигляді рухомого та нерухомого майна, коштів особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування; про отримання спадщини (подарунка) у вигляді рухомого та нерухомого майна дитиною-інвалідом;

· за ознакою «117» — про дохід, отриманий платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину чи дарунок грошових заощаджень, поміщених до 02.01.92 р. в установи Ощадбанку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери (облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 р., облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 р., державні казначейські зобов’язання СРСР, сертифікати Ощадбанку СРСР) та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадбанку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992 — 1994 рр., погашення яких не відбулося.

Розглянемо запитання-відповіді щодо оподаткування спадщини та подарунків.

Громадянка отримала від діда у спадщину квартиру й будинок. Як оподатковується зазначена спадщина та чи потрібно подавати декларацію?

Оподаткування доходів, одержаних у вигляді спадщини, регламентується ст. 174 Податкового кодексу.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).

Ставка оподаткування доходів, отриманих платником податку, встановлюється залежно від об’єкта, отриманого платником податку у спадщину, та ступеня споріднення із спадкодавцем.

Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

Тобто виходячи з положень Податкового кодексу громадянка є членом сім’ї другого ступеня споріднення із спадкодавцем, а тому дохід у вигляді вартості успадкованої квартири вона зобов’язана включити до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати до 1 травня року, наступного за звітним, річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до податкового органу за місцем своєї податкової адреси (місцем постійного або переважного проживання) та сплатити з нього податок на доходи фізичних осіб за ставкою 5%.

При цьому нотаріус зобов’язаний надіслати інформацію про видачу свідоцтва про право на спадщину на таку квартиру, відобразивши її у податковому розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу «114».

Який порядок оподаткування подарованого батьком автомобіля?

Статтею 174 Податкового кодексу встановлено порядок оподаткування доходів, одержаних у вигляді подарунків, п. 174.6 якої передбачено, що кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими для оподаткування спадщини.

Дохід у вигляді вартості подарованого майна у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).

Ставка оподаткування доходів, отриманих платником податку, встановлюється залежно від об’єкта, подарованого платнику податку, та ступеня споріднення з дарувальником.

Дохід у вигляді вартості подарованого автомобіля від батька, який є членом сім’ї першого ступеня споріднення, включається до складу загального річного оподатковуваного доходу та відповідно до пп. «а» пп. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 Податкового кодексу підлягає оподаткуванню за нульовою ставкою.

Слід зазначити, що згідно із Законом № 3609 від подання податкової декларації звільнено спадкоємців, які отримали у спадщину об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою.

При цьому нотаріус, який посвідчив договір дарування, зобов’язаний надіслати про нього інформацію у податковому розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу «113».

Який порядок декларування майна, отриманого неповнолітньою дитиною у спадщину від померлого дядька, та чи необхідно сплачувати податок з вартості отриманої спадщини?

Відповідно до пп. «а» п. 179.4 ст. 179 Податкового кодексу платники податку звільняються від обов’язку подання податкової декларації незалежно від видів та сум отриманих доходів, зокрема, якщо вони є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб та/або держави станом на кінець звітного податкового року.

Згідно з п. 179.6 ст. 179 цього Кодексу зобов’язання щодо заповнення та подання декларації від імені платника податку покладаються на опікуна щодо доходів, отриманих неповнолітньою особою.

Розмір ставки, що застосовується до відповідного об’єкта спадщини, залежить від родинних стосунків членів сім’ї фізичної особи і спадкодавця.

Таким чином, у разі отримання неповнолітньою дитиною будь-якого об’єкта спадщини від дядька, який не є членом сім’ї першого ступеня споріднення, вартість такого об’єкта спадщини оподатковуватиметься за ставкою 5%.

Громадянин, який є інвалідом I групи, отримав у спадщину корпоративні права. Чи поширюється пільга з оподаткування на такі доходи?

Відповідно до пп. «б» пп. 174.2.1 п. 174.2 Податкового кодексу за нульовою ставкою оподатковуються об’єкти у вигляді рухомого та нерухомого майна, коштів при отриманні спадщини особою, яка є інвалідом I групи.

Тобто виходячи із положень Податкового кодексу дохід у вигляді вартості успадкованого корпоративного права оподатковується на загальних підставах з відповідним включенням його вартості до складу загального річного оподатковуваного доходу та необхідністю подання до 1 травня року, наступного за звітним, річної податкової декларації про майновий стан і доходи до податкового органу.

Чи потрібно приватному нотаріусу надавати інформацію органу ДПС про видані свідоцтва на право на спадщину?

Відповідно до положень п. 174.4 ст. 174 Податкового кодексу нотаріус щокварталу подає до органу ДПС за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування в порядку, встановленому розділом ІV зазначеного Кодексу для податкового розрахунку.

З початку 2011 р. інформація щодо отриманих громадянами доходів у вигляді спадщини (подарунків) відображається у податковому розрахунку за формою № 1ДФ за ознаками доходу «113 — 117» залежно від ступеня споріднення спадкоємця із спадкодавцем.

Який порядок оподаткування у разі успадкування права на вклад у банку?

Відповідно до п. 174.5 ст. 174 Податкового кодексу у разі успадкування права на вклад у банку згідно зі ст. 1228 Цивільного кодексу податковим агентом є такий банк.

Оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, визначено ст. 174 Податкового кодексу.

З метою оподаткування об’єкти спадщини платника податку поділяються, зокрема, на об’єкти у вигляді готівки або коштів, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банківських і небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю (пп. «ґ» п. 174.1 ст. 174 Податкового кодексу).

При цьому ставки податку на доходи фізичних осіб, за якими оподатковуються об’єкти спадщини, передбачено п. 174.2 ст. 174 цього Кодексу.

Зокрема, за нульовою ставкою оподатковується вартість власності, що успадковується членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення (пп. «а» пп. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 Податкового кодексу).

За ставкою 5%, визначеною п. 167.2 ст. 167 цього Кодексу, оподатковується вартість будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення (пп. 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 Податкового кодексу).

Отже, спадкоємець для отримання грошового вкладу у банку надає свідоцтво про право на спадщину, де зазначаються родинні стосунки такого спадкоємця із спадкодавцем, що дає право на визначення можливості застосування до об’єкта спадщини відповідної ставки оподаткування.ОПОДАТКУВАННЯ СПАДЩИНИ І ПОДАРУНКІВ

Оподаткування подарунків

Відповідно до Податкового кодексу кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими для оподаткування спадщини.

Оподаткування спадщини

Правові аспекти спадкового права регулюються главами 84 — 90 Цивільного кодексу.

Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Поняття заповіту

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Він складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання і підписується заповідачем.

Слід зауважити, що якщо фізична особа у зв’язку із хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Спадкування за законом

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, установлених ст. 1259 Цивільного кодексу, а саме: де черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінено нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Такий договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині.

Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, то місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Згідно зі ст. 1222 Цивільного кодексу спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин, а саме: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Не включаються до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема:

· особисті немайнові права;

· право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

· право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

· права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

· права та обов’язки особи як кредитора або боржника.

Відповідно до ст. 1235 Цивільного кодексу заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі така особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. Чинність заповіту стосовно осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

У разі смерті особи, позбавленої права на спадкування, до смерті заповідача позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. Діти (внуки) цієї особи мають право на спадкування на загальних підставах.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 — 1265 Цивільного кодексу, якими встановлено черговість спадкоємців за законом, а саме:

· у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, та батьки;

· у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;

· у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця;

· у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини;

· у п’яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. Також у п’яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п’ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1296 Цивільного кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із зазначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Примітка. Коли є кілька спадкоємців, у тому числі спадкоємців за законом, за заповітом або тих, які мають право на обов’язкову частку в спадщині, державне мито обчислюється з тієї частки спадщини, що належить кожному спадкоємцю. За наявності неповнолітніх спадкоємців на момент відкриття спадщини (у тому числі й тих, які не є дітьми спадкодавця) державне мито справляється тільки з повнолітніх спадкоємців у сумі, що відповідає їх частці в спадщині. При досягненні повноліття неповнолітніми громадянами на час отримання свідоцтва про право на спадщину державне мито не справляється.

Для правильного визначення суми державного мита необхідно в документах про право на спадщину зазначити вік спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно та зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім’я кожного з них із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (статті 1297 — 1299 Цивільного кодексу).

Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво, а також коло осіб, які мають право на обов’язкову частку в спадщині.

При видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Спадкоємці за законом, які позбавлені можливості подати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання до спадкоємства, можуть бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин із спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на спадщину (статті 68 та 69 Закону про нотаріат).

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Спадкування права на земельну ділянку

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, необхідною для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначено заповітом.

Спадкування частки у праві спільної сумісної власності

Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Суб’єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Відповідно до п. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Слід зазначити, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 Цивільного кодексу.

Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника й органу опіки та піклування. Неповнолітня особа віком від 14 до 18 років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника й органу опіки та піклування. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Оподаткування спадщини і подарунків

Цивільний кодекс регулює, зокрема, загальні положення про успадкування та оформлення права на спадщину, а порядок оподаткування об’єктів спадщини, одержаних платником податку з 1 січня 2011 р., регламентується ст. 174 Податкового кодексу.

Оподаткування доходів, отриманих платниками податку — фізичними особами внаслідок прийняття у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав, було запроваджено Законом про ПДФО починаючи з 01.01.2005 р.

На сьогодні оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав, залежить від того, який саме вид об’єкта успадковано, та від родинних стосунків спадкоємця із спадкодавцем.

Саме з метою визначення об’єкта оподаткування спадщина платника податку поділяється таким чином.

Об’єкти нерухомого майна.

З метою оподаткування до нерухомого майна (нерухомості) належать об’єкти майна, які розташовуються на землі й не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля.

Нерухомість, відмінна від землі, поділяється на:

· будівлі (приміщення, пристосовані для постійного або тимчасового перебування в них людей, а також об’єкти власності, функціонально пов’язані з такими приміщеннями).

Будівлі поділяються на будинки (включаючи готелі, мотелі, кемпінги та інші подібні об’єкти туристичної інфраструктури), квартири, кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах, індивідуальні гаражі або місця на гаражних стоянках чи в гаражних кооперативах, дачні будинки та інші об’єкти дачної (садової) інфраструктури;

· споруди, а саме об’єкти нерухомості, відмінні від будівель.

При цьому слід зазначити, що до вартості нерухомості у вигляді землі включається також вартість будь-яких її капітальних поліпшень, у тому числі її планування, іригації, осушення.

Об’єкти рухомого майна, зокрема:

· предмет антикваріату або витвір мистецтва;

· природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння;

· будь-який транспортний засіб та приладдя до нього;

· інші види рухомого майна.

Об’єкти комерційної власності, а саме:

· цінний папір (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката);

· власність на об’єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс;

· інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею;

· майнові та немайнові права.

Суми страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, а також сума, що зберігається, відповідно, на пенсійному депозитному рахунку, накопичувальному пенсійному рахунку, індивідуальному пенсійному рахунку спадкодавця — учасника накопичувальної системи пенсійного забезпечення.

Кошти, а саме:

· кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах;

· депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати;

· сертифікати фонду операцій з нерухомістю.

Розмір ставки, що застосовується до відповідного об’єкта спадщини, залежить від родинних стосунків членів сім’ї фізичної особи і спадкодавця.

Членами сім’ї фізичної особи є:

· її дружина або чоловік;

· діти як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка;

· брати чи сестри як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка;

· онуки як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка;

· інші утриманці такої фізичної особи або її опікуни, визнані такими згідно із законом.

Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення є:

· її чоловік або дружина;

· діти (у тому числі усиновлені).

Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

Об’єкти спадщини підлягають оподаткуванню за такими ставками податку:

за нульовою ставкою:

· при отриманні будь-якого об’єкта спадщини спадкоємцями, які є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення;

· при отриманні спадщини у вигляді рухомого та нерухомого майна, коштів особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;

· при отриманні спадщини у вигляді рухомого та нерухомого майна дитиною-інвалідом;

· грошові заощадження, поміщені до 02.01.92 р. в установи Ощадбанку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери (облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 р., облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 р., державні казначейські зобов’язання СРСР, сертифікати Ощадбанку СРСР) та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадбанку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992 — 1994 рр., погашення яких не відбулося, що успадковуються будь-яким спадкоємцем.

Слід зазначити, що оподаткування за нульовою ставкою зазначених грошових заощаджень запроваджено з 01.01.2011 р. у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу;

· за ставкою 5%:

при отриманні будь-якого об’єкта спадщини спадкоємцями, які не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення;

· за ставками 15 або 17% (залежно від розміру отриманого доходу):

при отриманні будь-якого об’єкта спадщини будь-яким спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента та при отриманні будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента.

У разі успадкування інвестиційних активів, до яких згідно з пп. 170.2.7 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу належать пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, слід врахувати, що інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита та податку на доходи фізичних осіб, сплачених у зв’язку з таким даруванням чи успадкуванням.

Відповідно до положень Податкового кодексу особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, включається спадкоємцями до складу загального річного доходу платника податку і зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов’язані сплатити податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб.

Слід зазначити, що норму про звільнення від подання податкової декларації спадкоємцями, які отримали у спадщину об’єкти, що оподатковується за нульовою ставкою, внесено до Податкового кодексу Законом № 3609.

Таким чином, у разі отримання спадщини спадкоємець зобов’язаний до 1 травня року, наступного за роком отримання спадщини, подати податкову декларацію до органу ДПС за місцем своєї податкової адреси як платника податку, тобто за місцем реєстрації (згідно з паспортом) або місцем переважного проживання громадянина, та сплатити податок до бюджету, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов’язані сплатити податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини.

Нотаріус щокварталу подає до органу ДПС за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування в порядку, встановленому розділом ІV Податкового кодексу для податкового розрахунку.

Нотаріус видає спадкоємцю-нерезиденту свідоцтво про право на спадщину за наявності документа про сплату таким спадкоємцем податку з вартості об’єкта спадщини.

Зазначена інформація відображається нотаріусами в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ).

Інформація про видачу свідоцтва про право на спадщину (посвідчений договір дарування) відображається нотаріусом за такими ознаками:

· за ознакою «113» — про отримання будь-якого об’єкта спадщини (подарунка) членами сім’ї першого ступеня споріднення;

· за ознакою «114» — про отримання будь-якого об’єкта спадщини (подарунка) не членами сім’ї першого ступеня споріднення;

· за ознакою «115» — про отримання будь-якого об’єкта спадщини (подарунка) від нерезидента або отриманий нерезидентом;

· за ознакою «116» — про отримання спадщини (подарунка) у вигляді рухомого та нерухомого майна, коштів особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування; про отримання спадщини (подарунка) у вигляді рухомого та нерухомого майна дитиною-інвалідом;

· за ознакою «117» — про дохід, отриманий платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину чи дарунок грошових заощаджень, поміщених до 02.01.92 р. в установи Ощадбанку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери (облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 р., облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 р., державні казначейські зобов’язання СРСР, сертифікати Ощадбанку СРСР) та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадбанку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992 — 1994 рр., погашення яких не відбулося.

Розглянемо запитання-відповіді щодо оподаткування спадщини та подарунків.

Громадянка отримала від діда у спадщину квартиру й будинок. Як оподатковується зазначена спадщина та чи потрібно подавати декларацію?

Оподаткування доходів, одержаних у вигляді спадщини, регламентується ст. 174 Податкового кодексу.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).

Ставка оподаткування доходів, отриманих платником податку, встановлюється залежно від об’єкта, отриманого платником податку у спадщину, та ступеня споріднення із спадкодавцем.

Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

Тобто виходячи з положень Податкового кодексу громадянка є членом сім’ї другого ступеня споріднення із спадкодавцем, а тому дохід у вигляді вартості успадкованої квартири вона зобов’язана включити до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати до 1 травня року, наступного за звітним, річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до податкового органу за місцем своєї податкової адреси (місцем постійного або переважного проживання) та сплатити з нього податок на доходи фізичних осіб за ставкою 5%.

При цьому нотаріус зобов’язаний надіслати інформацію про видачу свідоцтва про право на спадщину на таку квартиру, відобразивши її у податковому розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу «114».

Який порядок оподаткування подарованого батьком автомобіля?

Статтею 174 Податкового кодексу встановлено порядок оподаткування доходів, одержаних у вигляді подарунків, п. 174.6 якої передбачено, що кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими для оподаткування спадщини.

Дохід у вигляді вартості подарованого майна у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).

Ставка оподаткування доходів, отриманих платником податку, встановлюється залежно від об’єкта, подарованого платнику податку, та ступеня споріднення з дарувальником.

Дохід у вигляді вартості подарованого автомобіля від батька, який є членом сім’ї першого ступеня споріднення, включається до складу загального річного оподатковуваного доходу та відповідно до пп. «а» пп. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 Податкового кодексу підлягає оподаткуванню за нульовою ставкою.

Слід зазначити, що згідно із Законом № 3609 від подання податкової декларації звільнено спадкоємців, які отримали у спадщину об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою.

При цьому нотаріус, який посвідчив договір дарування, зобов’язаний надіслати про нього інформацію у податковому розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу «113».

Який порядок декларування майна, отриманого неповнолітньою дитиною у спадщину від померлого дядька, та чи необхідно сплачувати податок з вартості отриманої спадщини?

Відповідно до пп. «а» п. 179.4 ст. 179 Податкового кодексу платники податку звільняються від обов’язку подання податкової декларації незалежно від видів та сум отриманих доходів, зокрема, якщо вони є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб та/або держави станом на кінець звітного податкового року.

Згідно з п. 179.6 ст. 179 цього Кодексу зобов’язання щодо заповнення та подання декларації від імені платника податку покладаються на опікуна щодо доходів, отриманих неповнолітньою особою.

Розмір ставки, що застосовується до відповідного об’єкта спадщини, залежить від родинних стосунків членів сім’ї фізичної особи і спадкодавця.

Таким чином, у разі отримання неповнолітньою дитиною будь-якого об’єкта спадщини від дядька, який не є членом сім’ї першого ступеня споріднення, вартість такого об’єкта спадщини оподатковуватиметься за ставкою 5%.

Громадянин, який є інвалідом I групи, отримав у спадщину корпоративні права. Чи поширюється пільга з оподаткування на такі доходи?

Відповідно до пп. «б» пп. 174.2.1 п. 174.2 Податкового кодексу за нульовою ставкою оподатковуються об’єкти у вигляді рухомого та нерухомого майна, коштів при отриманні спадщини особою, яка є інвалідом I групи.

Тобто виходячи із положень Податкового кодексу дохід у вигляді вартості успадкованого корпоративного права оподатковується на загальних підставах з відповідним включенням його вартості до складу загального річного оподатковуваного доходу та необхідністю подання до 1 травня року, наступного за звітним, річної податкової декларації про майновий стан і доходи до податкового органу.

Чи потрібно приватному нотаріусу надавати інформацію органу ДПС про видані свідоцтва на право на спадщину?

Відповідно до положень п. 174.4 ст. 174 Податкового кодексу нотаріус щокварталу подає до органу ДПС за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування в порядку, встановленому розділом ІV зазначеного Кодексу для податкового розрахунку.

З початку 2011 р. інформація щодо отриманих громадянами доходів у вигляді спадщини (подарунків) відображається у податковому розрахунку за формою № 1ДФ за ознаками доходу «113 — 117» залежно від ступеня споріднення спадкоємця із спадкодавцем.

Який порядок оподаткування у разі успадкування права на вклад у банку?

Відповідно до п. 174.5 ст. 174 Податкового кодексу у разі успадкування права на вклад у банку згідно зі ст. 1228 Цивільного кодексу податковим агентом є такий банк.

Оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, визначено ст. 174 Податкового кодексу.

З метою оподаткування об’єкти спадщини платника податку поділяються, зокрема, на об’єкти у вигляді готівки або коштів, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банківських і небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю (пп. «ґ» п. 174.1 ст. 174 Податкового кодексу).

При цьому ставки податку на доходи фізичних осіб, за якими оподатковуються об’єкти спадщини, передбачено п. 174.2 ст. 174 цього Кодексу.

Зокрема, за нульовою ставкою оподатковується вартість власності, що успадковується членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення (пп. «а» пп. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 Податкового кодексу).

За ставкою 5%, визначеною п. 167.2 ст. 167 цього Кодексу, оподатковується вартість будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення (пп. 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 Податкового кодексу).

Отже, спадкоємець для отримання грошового вкладу у банку надає свідоцтво про право на спадщину, де зазначаються родинні стосунки такого спадкоємця із спадкодавцем, що дає право на визначення можливості застосування до об’єкта спадщини відповідної ставки оподаткування.

Источник: http://protocol.ua/ru/podatki_yaki_neobhidno_splachuyutsya_pri_otrimanni_spadshchini_ta_podarunku/

admin

View more posts from this author
×